Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Матея 8:5-13
5. Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до Нього сотник, благаючи Його словами: 6. “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.” 7. Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.” 8. Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб Ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. 9. Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.” 10. Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. 11. Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, 12. а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.” 13. І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години.
Коментарі Отців Церкви
Не привів хворого. Іван Золотоустий: Дехто каже, що у своє виправдання він подав причину, чому не привів його самого. Неможливо було, кажуть, привести розслабленого, який мучився й перебував при останньому подиху. А що слуга перебував при останньому подиху, про це говорить Лука: хворий, що мав умирати (Лк 7:2). Але, по-моєму, це означає велику віру сотника, набагато більшу, ніж мали ті, що спустили розслабленого через дах (див. Мр 2:1-12; Лк 5:19). Адже він твердо знав, що достатньо і самого наказу, щоб лежачий підвівся, тому вважав зайвим приводити його (Іван Золотоустий, Гомілії на Євангеліє від Матея 26.1).
Праведність сотника. Іван Золотоустий: Що ж робить Ісус? Він робить те, чого раніше ніде не робив. У всіх інших випадках Він йшов за волею благаючих, а тут Сам випереджає прохання сотника і обіцяє не тільки зцілити, а й прийти в його дім. І Він робить це для того, щоб ми пізнали праведність сотника. Якби Він не обіцяв цього, а сказав тільки: «Іди, нехай зцілиться твій слуга», тоді б ми нічого не знали про його праведність (Іван Золотоустий, Гомілії на Євангеліє від Матея 26.1).
Щоб Господь увійшов в серце. Аврелій Августин: Коли Господь Ісус пообіцяв, що прийде в дім сотника, щоб вилікувати його слугу, той відповів: Господи, я недостойний, щоб Ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. Називаючи себе недостойним, він виявив свою гідність, щоб Христос увійшов не тільки в стіни його дому, але й у його серце. І він не сказав би цього з такою вірою і смиренністю, якби не носив у серці Того, Кого трепетав впустити до свого дому. Адже не було б великої користі, якби Господь Ісус ввійшов у його стіни, а не був у його серці. Бо Учитель покори і словом, і ділом сидів також при столі у домі якогось гордовитого фарисея на ім’я Симон. Але хоча Він сидів при столі в його домі, в його серці Син Чоловічий не мав де голову прихилити (Мт 8:20) (Аврелій Августин, Проповіді 62.1).
Слуга мій видужає. Іван Золотоустий: Ти можеш дізнатися про це і з протилежного. Оскільки Марта не сказала нічого такого, а протилежне: Все, що попросиш Ти в Бога, Бог Тобі дасть (Йо 11:22), її не тільки не похвалено, хоча Христос знав і любив її, і вона дуже дбала про Нього, але навіть було викрито і напоумлено Ним, бо сказала нерозсудливо. Господь, навчаючи, що Він не потребує позичати щось від іншого, а Сам є джерелом благ, каже: Я воскресіння і життя (Йо 1:25), тобто: «Я не очікую отримання дії, а Сам Собою все здійснюю» (Іван Золотоустий, Гомілії на Євангеліє від Матея 26.2).
Пан над тим, над ким отримав владу. Теодор Мопсуестійський: Матей каже, що ознакою розуміння сотника було те, що він повірив у те, що говорили про Христа, на підставі своїх власних розумних міркувань. Адже він каже: «Бо й я людина, але для тих, над ким отримав владу, я – пан. То можеш і Ти, хто отримав таку владу від Бога, наказуючи одним лише словом, виганяти хвороби». Адже не як до Сина Божого і Пана над усім створінням підійшов до Нього сотник (адже в той час, до хреста, навіть учні не могли знати про це), а як до людини, яка завдяки праведності отримала від Бога владу, більшу від людської. Тому так говорить: Бо і я – людина. Адже коли сказав Йому: Скажи лише слово (Мт 8:8), знаючи, що це властиво тільки Богові, добре додав: Бо й я людина, інакше кажучи: «Нічого дивного, якщо Ти, будучи людиною, зможеш це робити, отримавши таку владу від Бога, оскільки і я, будучи людиною, отримую підлеглих і, маючи вищість над ними, наказую, як хочу» (Теодор Мопсуестійський, Фрагменти 41а).
Ефект здивування. Іван Золотоустий: Тому Він і дивується сотникові, віддає перевагу йому перед усім народом, удостоює дару Царства та інших спонукає до його завзяття (Іван Золотоустий, Гомілії на Євангеліє від Матея 26.2).
І в Ізраїлі не знайшов. Аврелій Августин: Отже, ця людина була з поган, бо він був сотником. Серед єврейського народу тоді вже перебувало військо Римської імперії. Він командував там воїнами, оскільки зміг стати сотником. Будучи підвладним, він володіє владою; перебуваючи в підпорядкуванні, він покірний, але керує підлеглими. Хоча Господь був серед юдейського народу (нехай ваша любов мимоволі зверне на це особливу увагу), Він вже провіщав майбутню Церкву у всьому всесвіті, куди потім пошле апостолів. Погани Його Самого не побачили і не увірували в Нього. Його побачили і зустріли юдеї. І хоча тілесно Господь не ввійшов в дім сотника, проте, будучи відсутнім тілесно, Він зцілив і його віру, і сам дім, будучи присутнім Своєю величчю. І подібним чином тілесно Господь об’явився тільки серед юдейського народу. Серед інших же народів Він не народився від Діви, не страждав, не мандрував, не проповідував, не здійснював божественних чудес. Ніщо з цього не відбувалося серед інших народів; та проте через сотника мало виповнитися сказане: Народ, якого Я не відав, Мені служить (Пс 17:44). Яким же чином, якщо він не знав? Ледве почують, уже Мені й слухняні (Пс 17:45) (Аврелій Августин, Проповіді 62.2).
Багато зі сходу і заходу. Аврелій Августин: Подивіться: те, про що ви чули з Євангелія як про майбутнє, відбувається вже тоді. Кажу вам: завдяки похвальній вірі сотника, хоча і чужого за тілом, та свого за серцем. Тому, сказано, багато прийде зі сходу і заходу. Не всі, а багато. Нарешті, самі слова зі сходу і заходу, ці дві частини світу означають весь світ. Багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню. Сини царства – це юдеї. Чому вони названі синами царства? Тому що отримали закон, до них були послані пророки, у них був Храм і священство, вони святкували прообрази всіх майбутніх подій. І хоча вони хвалили прообрази цих подій, їх настання вони не визнали. Ось чому Христос каже, що сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів. Ми бачимо відкинутих юдеїв і бачимо християн зі сходу і заходу, покликаних на якийсь небесний бенкет засісти з Авраамом, Ісааком та Яковом, де хліб – праведність, а пиття – премудрість (Аврелій Августин, Проповіді 62.6).
Як ти повірив, нехай тобі станеться. Іриней Ліонський: У Бога нема насильства, а Йому завжди властива добра воля. І тому Він всім дає добру пораду, але в людину вклав свободу вибору, так само як і в ангелів (бо ангели розумні), щоб ті, хто підкоряється, по справедливості володіли благом, яке, хоча дано Богом, збережено ними самими … Але оскільки людині від початку властива вільна воля, як і Богові, за подобою Якого вона створена, властива вільна воля, то завжди їй дається порада дотримуватися добра, що досягається через послух Богові. І не тільки в справах, але й у вірі Господь зберіг свободу і самовладдя людини, кажучи: Нехай вам станеться за вашою вірою! (Мт 9:29), показуючи, що віра належить людині, оскільки вона має свою власну волю. І ще: Все можливо тому, хто вірує (Мр 9:23) і: Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою! (Мт 8:13) (Іриней Ліонський, Проти єресей 3.37.1,4-5).
Переклад – Ольга Цицик, за виданням ACCS: NT Ia, Matthew 1–13 (2001)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
